Острів Пасхи завжди вважався однією з найбільших загадок людства. Сьогодні людство досліджує практично всі куточки планети, але розселення Homo sapiens по Землі відбувалося повільно. Перші люди залишили Африку від 60 до 90 тисяч років тому, і їхній рух по світу тривав тисячоліттями.
Одним з останніх місць, до яких дісталися ці стародавні люди, став острів Рапа-Нуї, більш відомий як острів Пасхи, розташований за 3800 кілометрів від узбережжя Чилі, яке анексувало територію в 1888 році. Рапа-Нуї є одним з найбільш ізольованих місць на планеті, як зазначає Popular Mechanics.
Корінні жителі острова, відомі як рапануйці, вперше прибули на його береги між 1150 і 1280 роками нашої ери, живучи в ізоляції до приходу голландського мореплавця Якоба Роггевена в 1722 році. Хоча європейці згодом виявили вражаючі статуї моаї, які стали символом Рапа-Нуї, вони також натрапили на незрозумілу писемність, відому як ронго-ронго. Ця тривимірна система письма використовує зображувальні знаки, які називаються гліфами.
З моменту, коли писемність була вперше описана в 1864 році, археологи та історики намагалися з’ясувати, чи винайшли рапануйці цю мову самостійно, чи вона була під впливом європейців. Нещодавнє дослідження намагається вирішити цю лінгвістичну загадку, спираючись на радіовуглецеве датування, яке показує, що один з 27 дерев’яних предметів з написами ронго-ронго може датуватися періодом до прибуття європейців, приблизно 1493–1509 роками. Це відкриття вказує на те, що рапануйці, можливо, самостійно винайшли ронго-ронго, що є рідкісним досягненням в історії людства, яке зазвичай асоціюється зі складними державами.
Докази місцевого походження писемності
Ще одним важливим аргументом на користь теорії місцевого походження мови є те, що ронго-ронго функціонує зовсім інакше, ніж європейські мови, що свідчить про відсутність значного зовнішнього впливу. Головна авторка дослідження, археолог і лінгвіст Сільвія Феррара з Болонського університету (Італія), опублікувала результати своєї команди в журналі Scientific Reports у 2024 році. Вона зазначила: “Це питання має вирішальне значення, оскільки воно передбачає можливість самостійного винаходу писемності, подібно до того, як це відбувалося в інших частинах світу, де писемність була оригінальним творінням, наприклад, у Месопотамії, Єгипті, Китаї та Мезоамериці.” Якщо ронго-ронго передує прибуттю іноземних мандрівників, це може бути ще одним, і найпізнішим, винаходом писемності в історії людства.
Хоча одна з чотирьох досліджених дерев’яних табличок надає доєвропейські свідчення існування мови, це відкриття супроводжується кількома застереженнями. По-перше, радіовуглецевий аналіз може визначити лише час, коли дерево було зрубано, а не коли на ньому було зроблено напис. Однак Феррара вважає, що деревина столітньої давності не була б придатною для такого завдання.
Більш того, дерев’яна табличка є лише поодиноким зразком, оскільки всі інші досліджені таблички відносяться до періоду після контакту з європейцями. Щоб зібрати додаткові докази, Феррарі потрібно буде вивчити інші збережені таблички – все, що залишилося від давно забутої мови. Але вони розкидані по всьому світу, і доступ до них є складним. Наразі тривають пошуки, щоб помістити досягнення цього корінного народу в правильний історичний контекст.
Раніше УНІАН повідомляв, що вчені розкололи камінь віком 445 мільйонів років і виявили там щось неймовірне.